+ Ответить в теме
Страница 2 из 2 ПерваяПервая 12
Показано с 11 по 12 из 12

Тема: Майдан

  1. #11
    Знову знявся вітер,
    І зчинилась буря,
    Закривають сонце
    Хмари дощові.
    Поникають трави,
    І шумлять дубрави.
    Пташки замовкають
    Наче неживі.
    От і ненька стала
    Наче неживою,
    Серце її плаче,
    І болить душа.
    Поховала сина
    Кровинку-дитину
    І тепер зосталась
    З бідою сама.
    Захищав країну
    В лихую годину
    Хлопець героїчний-
    Вільная душа.
    Впав від кулі злої,
    Як скошений косою
    Колос золотистий
    В літії жнива.
    Ліг у землю рідну
    Вперше і в останнє,
    Щоб країна рідна
    Вільною була,
    Щоб не знали діти,
    Як же важко жити
    У країні рідній,
    Де правди нема.
    Мати засмутилась,
    Хусткою накрилась,
    Залилися очі
    Гіркою сльозою,
    Обірвав той постріл
    Всі надії й мрії,
    Красу всю земную
    Зробив неживою.

    Марія Таклінович

  2. #12
    Людей просили, поможіть,
    Ви армію свою спасіть,
    І люди зразу відгукнулись, спасати військо в такий час,
    Щоб захистило воно нас.
    Але не сталось, як гадалось,
    Знов криса тилова закралась,
    Знов краде, тягне і несе,
    Хто ж армію мою спасе?
    Нам, люди, треба стати миром
    І надавити на на цю силу.
    Де ті кляті депутати,
    Нехай йдуть всі воювати,
    І там покажуть, що потужні,
    Бо в Раді вони всі не дружні.
    Так довго нам усі брехали
    І військо наше руйнували.
    Геть запродавців з Ради гнати,
    Країну будем захищати.
    Ми люди також не дурні
    І протиставим все війні.
    Бо, бачиш, наші генерали
    Війну оцю, мабуть, програли.
    У кабінетах знов сидять
    І воювати не хотять.
    А гинуть там герої-діти,
    Не можуть дома, бач, сидіти,
    Та тільки правдоньки нема,
    І гинуть діти задарма.

    Марія Таклінович

+ Ответить в теме

Ваши права

  • Вы не можете создавать новые темы
  • Вы не можете отвечать в темах
  • Вы не можете прикреплять вложения
  • Вы не можете редактировать свои сообщения